Російське вторгнення в Україну стало випробуванням на міцність для всіх сфер життя, в тому числі і для культури. Заклади продовжують свою роботу в умовах воєнного стану, незважаючи на ризики та обмеження. З одного боку, вони зазнали значних збитків, а з іншого – стали важливим інструментом підтримки морального духу людей.
Точка доступу продовжує серію матеріалів про роботу комунальних закладів Кропивницького в умовах воєнного стану. Журналістка Катерина Федченко та фотокор Олександр Козловський побували на екскурсії в обласному театрі ляльок та дізналися про особливості роботи закладу в умовах воєнного стану.
За кулісами: як створюють вистави
В обласному театрі ляльок відкрився 86-й театральний сезон. Ювілей (85 років з дня свого заснування) театр зустрічає в умовах воєнного стану під звуки сирен повітряної тривоги та з відключеннями світла.
Виконуюча обов'язки директорки театру Наталія Харковенко проводить екскурсію. Перше, що ми бачимо, – невеличка кімната поряд з фойє, в якій працівники театру плетуть маскувальні сітки. За час повномасштабної війни їх тут створили більше ніж 40.
Директорка театру Наталя Харковенко показує кімнату, де плетуть маскувальні сітки
Заходимо до глядацької зали, розрахованої на 215 місць. Відразу впадає в око, що приміщення потребує ремонту – старі стільці, застаріле обладнання. Війна зруйнувала плани адміністрації театру на оновлення глядацької зали. Наталя Харковенко каже, що до повномасштабного вторгнення подавали документи на виготовлення проєктно-кошторисної документації, тоді це коштувало близько 750 тисяч гривень. Зараз ціни зросли та й питання ремонту не на часі.
Йдемо до кабінету головної художниці-оформлювачки Оксани Шарій. Саме вона в’яже, малює, вишиває, вирізає, освоює нові техніки створення декорацій та костюмів. Жінка постійно вчиться. Її роботи прикрашають стіни театру та є в колекціях багатьох поціновувачів мистецтва.
Головна художниця-оформлювачка Оксана Шарій
Саме у цьому кабінеті розпочинається магія створення вистав. Головна режисерка, заслужена артистка України Вікторія Ставріаніді-Стогодюк та головна художниця читають сценарій вистави, продумують концепцію її оформлення. Художниця розробляє ескізи. Далі – обговорення на засіданні художньо-технічної ради і нарешті створення реквізиту, костюмів, декорацій. Це тривалий та кропіткий процес у якому кожна деталь має значення.
Напевно, найцікавіший цех у театрі – бутафорський. Тут починається створення реквізиту та ляльок за ескізами художниці. З малюнків на папері вони перетворюються у матеріальне втілення творчих задумів. У цеху панує робоча атмосфера – тканини, поролон, ляльки та зліпки.
Бутафорський цех
Зараз майстрині Наталя та Тетяна працюють над реквізитом до вистави “А пісня жива” за мотивами творів Василя Сухомлинського – шиють соняшники та вінки.
Тетяна Царюк розповідає про те, як створюється лялька. Спочатку малюють ескіз, далі створюють каркас із металу та фанери, зверху – поролон та тканина.
"Це складний процес. Механік створює каркас та механізми, щоб лялька “ожила”. Ми його обшиваємо та створюємо фактуру. Існують різні системи ляльок: маппет, планшетка, маріонетка, каркасна лялька і кожна має свою специфіку створення".
Тетяна Царюк
Тетяна Царюк – випускниця Одеського театрально-художнього училища, працює в театрі вже 20 років. За час роботи створила близько тисячі ляльок, хоча точної статистики не веде. Говорить, що нині професія бутафора – рідкість. Цьому ремеслу треба вчитись, а молодь не дуже хоче йти працювати до театрів, адже заробітні плати тут залишають бажати кращого. Кожного разу, коли починає створювати нову ляльку, хвилюється ніби вперше.
У швейному цеху шиють костюми, в’яжуть, вишивають. Зараз працюють над новим костюмом для ростової ляльки “Степовий орел”, який є символом області. На вішаках – костюми до різних вистав. Швеї підбирають якісні тканини, щоб костюми були не лише гарні, а й зручні та комфортні для акторів.
Швейний цех у театрі ляльок
Художній виробник ігрових ляльок Станіслав Стогодюк займається виробництвом ляльок – створює механізми. Працює в театрі вже 15 років.
"У мене насамперед технічна робота, втілюю задум художника у технічному плані, далі лялька потрапляє у інші цехи".
Чоловік говорить, що найскладніше в його роботі – працювати з металом та перероблювати роботу після когось.
У театрі немає необхідних для роботи станків, проте Станіслав навчився працювати з тим, що є. Тут його називають майстром на всі руки, який з нічого може зробити щось.
Станіслав Стогодюк
Далі нас проводять до святая святих – сцени. Декорації, реквізит, освітлювальні прилади. Незвично дивитися зі сцени у глядацький зал. Головна режисерка Вікторія Ставріаніді-Стогодюк розповіла, що найбільше глядачі полюбляють інтерактивні вистави:
"Коли не тільки актори грають, а й глядачі є учасниками вистави. Перша інтерактивна вистава “Бука”, яку ми ставили, досі є популярною".
Головна режисерка Вікторія Ставріаніді-Стогодюк формує репертуарну політику театру. Нещодавно у театрі відбулася прем’єра вистави на тематику часу за казками Василя Сухомлинського “А пісня жива”. До речі, у репертуарі театру є не лише вистави для дітей, а й для дорослих – “Наймичка”, “Станція”, “Я”. Це оригінальні вистави, у яких присутнє поєднання ляльки та відкритого плану:
Головна режисерка Вікторія Ставріаніді-Стогодюк та актори театру ляльок
Вистави “Декамерон”, “Собаче серце”, “Вій”, “Ніч перед Різдвом” наразі не показуємо тому, що пішли актори. Хоча вистави були дуже популярними. Також вирішили не показувати виставу “Станція”. Ми вирішили, що в умовах, коли наші чоловіки воюють, не дуже доречно піднімати тему побутових стосунків та стосунків між чоловіком та жінкою. Колись був інший час та проблеми були іншими.
Зараз театр готується приймати 5-й відкритий фестиваль "Scene Fest". До Кропивницького приїдуть театральні колективи з Чернівців, Херсона, Миколаєва – вражатимуть глядачів новими виставами та збиратимуть гроші для ЗСУ.
Як війна вплинула на роботу театру
З першого дня повномасштабного вторгнення росіян колектив обласного театру ляльок почав допомагати ЗСУ та переселенцям. Так, працівники театру комплектували гуманітарну допомогу, плели маскувальні сітки:
"За 2022-й рік колектив сплів 23 маскувальні сітки. Тканини для них приносили з дому, скуповували на секонд-хендах", – згадує Наталя Харковенко.
Окрім того, в театрі шили білизну для військових, збирали речі для переселенців, готували продовольчі набори. У гримерках акторів та на сцені, де донедавна показували вистави, жили люди, які були змушені тікати від війни. Ліжка приносили з дому, але на всіх їх не вистачало, тому спальні місця облаштовували на піддонах. Працювали без вихідних та нормованого графіка.
Виконуюча обов'язки директорки театру ляльок Наталя Харковенко
Театральна діяльність на той час зупинилася, оскільки у театрі відсутнє укриття. Дитячі дошкільні заклади, з якими найбільше співпрацювали, також не готові були приймати у себе з виїзними виставами.
З 17 березня 2022 року колектив театру відновив свою творчу діяльність онлайн – записи вистав викладали в мережу. Далі показували вистави для переселенців у дитячих садках, готелях, гуртожитках, обласній бальнеологічній лікарні. Кажуть, це допомагало підіймати моральний дух людей. Окрім того, колектив театру брав участь у творчих акціях, проводили зустрічі та майстер-класи.
У липні вистави почали показувати на рідній сцені. Наталя Харковенко каже, що актор і глядач дуже скучили один за одним:
Актор повинен грати і працювати, інакше він втрачає свої професійні якості. Живе спілкування ніщо не може замінити. Було непросто, але ми розуміли, що нам треба за щось жити і допомагати ЗСУ.
Репетиція вистави у театрі ляльок
Обласний театр ляльок регулярно долучається до благодійних ініціатив – співпрацює з інформаційно-гуманітарним штабом “Я – Маріуполь”, показує благодійні вистави, збирає гроші для ЗСУ та продовжує плести маскувальні сітки.
"Ми збирали гроші для благодійних фондів “Полк Святослава Хороброго” та “Долоньки UA”, для військових-колег, підтримували родину загиблого на війні актора Київського муніципального академічного театру ляльок", – говорить Наталя Харковенко.
Труднощі театру
Театр працює в умовах обмежених фінансових можливостей. З обласного бюджету виділяють гроші на заробітну плату працівників та оплату комунальних послуг. Окрім того, один раз на рік фінансують постановку новорічної вистави. Гроші на інші потреби та постановку нових вистав, а їх за сезон створюють не менше чотирьох, – театр заробляє самостійно. Для цього, окрім стаціонарних вистав, проводять виїзні. Актори приїздять до навчальних закладів міста та громад області. Це дозволяє заробляти на поточні ремонти приміщення, ремонти техніки та доплати працівникам. Проте, незважаючи на труднощі, у театрі не підвищують ціни на квитки.
“Відключення світла, постійні тривоги – як би нам важко не було, ми продовжуємо працювати. Чудово, що нас розуміє глядач та приходить на вистави", – зазначає виконуюча обов'язки директорки театру.
Зараз театр ляльок призвичаївся до роботи в умовах воєнного стану – орендують укриття у сусідніх будівлях, щоб забезпечити безпеку глядачів.
Проблемою залишається відключення світла, тож вистави намагаються планувати згідно графіка відключень світла, хоч не завжди це вдається. Окрім того, директорка театру каже, що зараз ведуть перемовини з ЮНІСЕФ щодо надання генератора.
Якщо ставимо вистави на виїзді, то беремо з собою переносні колонки на випадок відключення світла. Така собі автономія. Виходимо з ситуації як можемо, – розповідає Наталя Харковенко.
Актори театру ляльок показують виставу в укритті
Окрім того, в театрі невеликі заробітні плати, особливо у працівників не творчих спеціальностей, тому сюди не охоче йде на роботу молодь. Згідно штатного розпису, у театрі передбачено 54 посади, працює 47 людей:
"Звичайно, легше знайти людину технічної спеціальності, а художників, акторів – набагато важче. Не так просто замінити артиста театру ляльок навіть артистом драми.
Інколи можна почути думку, що театр ляльок – це театр для дітей. Це не так, це вид театру, специфіка роботи якого – ляльковедення".
У колективі жартують, що якщо хтось із молодих працівників пропрацював у театрі понад рік, витримав цей шалений темп, то значить ця людина залишиться тут надовго.
З початку повномасштабного вторгнення троє акторів театру долучилися до лав ЗСУ. Одного з них демобілізували, двоє продовжують службу в лавах української армії.
Наталя Харковенко каже, що один актор грає декілька ролей у виставі, тому, коли в постановці перестає грати якийсь актор, доводиться повністю змінювати виставу. У театрі до листопада місяця діє бронювання артистів, що буде далі в закладі не знають. Наразі тут працює двоє акторів-чоловіків.
Незважаючи на труднощі, театр ляльок продовжує працювати, готувати вистави та організовує фестиваль. Наталя Харковенко каже, що колектив навчився пристосовуватись до обставин, не опускати рук, працювати та допомагати українським захисникам.
Обласний театр ляльок у Кропивницькому
