Святогірськ. Фото: Новини Донбасу
Українські військові звільнили Святогірськ на Донеччині 12 вересня 2022 року. У ході контрнаступу ЗСУ у Харківській області, яке торкнулося і півночі Донецької області, місто було деокуповано від російських військ.
«Новини Донбасу» поговорили про події тих днів із мешканцями Святогірська, які пережили окупацію, а також з українськими військовими, які брали участь в операції.
Початок операції зі звільнення Святогірська
Два роки тому Сили оборони України звільнили Святогірськ. Сергій — один із тих, хто першим зайшов у місто. Навесні 2022 року його батальйон дислокувався біля села Оскол та брав участь у обороні Святогірська.
На початку червня бійці відійшли за річку, а російська армія зайняла місто. В окупації Святогірськ пробув понад три місяці.
«10 вересня ввечері надійшов наказ нашому батальйону штурмувати місто Святогірськ. 11 вересня о 7-й ранку заходили малими групами біля мосту. Перший день був тяжкий, другий теж. Ми йшли, і не знали, є вони (російські військові — Прим. ред.) чи ні. Очікували, що вони тут, але вночі вони зникли», — згадує у розмові з «Новинами Донбасу» молодший сержант, боєць батальйону імені Сергія Кульчицького Сергій Духовський.
Молодший сержант батальйону імені Кульчицького Сергій Духовський. Фото: Новини Донбасу
Російські війська відійшли до Соснового на північ від Святогірська. Українські солдати заходили до міста групами, кожна з них мала свій маршрут. Таку впорядковану тактику Сергій вважає дуже вдалою.
«Ми зайшли, чекали більшого, жорсткіших боїв. Першого дня ми зачистили приблизно 50 відсотків міста. Закріпилися, минула ніч і наступного дня ми продовжили далі штурм міста», — розповідає молодший сержант батальйону імені Кульчицького Сергій Духовський.
12 вересня ЗСУ прозвітували: Святогірськ звільнено.
«Сльози, радість, нас вітали: «Синочки, зайчики». Як і всі селища наші, міста, які ми звільняємо, куди заходимо. Я пам’ятаю це місто перед окупацією: квітуче, українське, де люди не хотіли нічого (російського — Прим. ред.). І бачив його в день визволення: розбите, зруйноване. Цивільне населення перелякане», – каже Духовський.
У річницю визволення у Святогірську вшанували пам’ять тих бійців, які загинули у цій війні. До повномасштабного вторгнення Святогірськ був перлиною Донбасу. Соснові ліси приваблювали любителів відпочинку на природі, Святогірська лавра — православних паломників.
Святогірськ після відходу російських окупантів
Але армія РФ перетворила місто з унікального місця на руїни. Окупанти зруйнували приватні будинки, пансіонати, пошкоджено було і лавру, а Свято-Георгіївський скит підірвано. Населення зменшилося із чотирьох тисяч людей до 550.
Свято-Георгіївський скит під Святогірськом. Фото: Новини Донбасу
«Російські загарбники взагалі не звертали уваги на місцеве населення. Вони займалися пограбуванням приватного сектору та баз відпочинку, які були на території громади. Усю туристичну сферу, яка залишалася, грабували та знищували», — сказав «Новинам Донбасу» голова Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін.
Місяці окупації місцеві жителі провели у підвалах. Там вони ховалися від обстрілів — дехто згадує ці дні з жахом.
«Не бомбосховище, а просто підвал. Ми туди ходили на ніч. У мене стріляли через двері. Тримаю двері, підходять, але ж я не бачу через двері, хто саме — троє підійшли. Підходить один — рвонув двері до себе: раз, два. Я тягну двері до себе, а він до себе. Хтось із них почав стріляти. Біля під’їзду все було засипане патронами», — розповіла «Новинам Донбасу» мешканка Святогірська Галина Олександрівна.
Літня жінка залишилася живою і дивом навіть не отримала поранень. Але у стані стресу перебувала ще кілька місяців.
«Я тоді все склала у сумку, наче відчувала. Фотографії: і мами, і тата, і дітей, і онуків. Все зібрала. Я вибігаю, думаю: уб’ють, то уб’ють. Мене всю трусить. Я стрибаю в цей підвал і за мною стрибає, мабуть, той, хто перший ішов. Я сховалася, залізла в таку дірку, що я взагалі не знаю, як просиділа там. А вони били у підвал», — каже мешканка Святогірська.
Мешканка Святогірська Галина Олександрівна. Фото: Новини Донбасу
Любов Олександрівна та Любов Яківна теж розповідають, що було страшно, але вони не голодували.
«Єдина у нас проблема була — це хліб. Привозили хлопці такі, які хотіли заробити. Сухий привезуть хліб — ми й сухий брали», — розповідає Любов Олександрівна.
Повернення Святогірська під контроль України
Нині продуктів у Святогірську вистачає. Мешканцям постійно привозять гуманітарну допомогу. Її, за словами місцевих, цілком достатньо.
«І матеріально допомагають, і продуктами. Усім допомагають. І щось відремонтувати допомогли. І вікна поставили. Але в мене нічого не зруйнувалося глобально. Двері вирвало — все сама робила», — зазначає мешканка Святогірська Любов Олександрівна.
Після деокупації Святогорську повернули електропостачання, відновили мобільний зв’язок. У місті працюють банки, люди одержують соціальні виплати.
«У нас повернуто швидкісний інтернет на території Святогірської громади. У нас працюють банки, «Нова пошта», «Укрпошта». Повертаються підприємці, ведуть свою діяльність», — зазначив голова Святогірської МВА Рибалкін.
Голова Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. Фото: Новини Донбасу
Але навіть через два роки після звільнення у Святогірську все ще досить багато слідів війни — це руйнування та військова техніка, яка згоріла прямо на вулицях. Місто відновлюють 23 міжнародні та 23 національні організації. За словами Володимира Рибалкіна, 80% місцевих мешканців уже отримали допомогу у ремонті своїх будинків.
Працює тут і програма «єВідновлення». Зараз влада готується до зими — видає мешканцям пелети, брикети та дрова. Централізованого опалення та води у Святогірську, як і раніше, немає.
Проте місцеві жителі кажуть, що з цим можна впоратися, головне, щоб скоріше закінчилася війна.
Повернення українських прапорів на вулиці Святогірська. Фото: Новини Донбасу
«Виживаємо, а що робити? Ми живемо у напрузі все одно. У мене будинок — прильоти довкола скрізь. З підвалу вискакуєш, дивишся: будинок цілий чи ні. І зараз нам допомога не потрібна, аби закінчилася війна», — наголошують мешканки Святогірська Любов Яківна та Любов Олександрівна.
У Святогірську, як і по всій Україні, — постійні тривоги. Сусідній Лиман перебуває під регулярним обстрілами російської армії. Зараз Святогірськ знаходиться приблизно за 30 кілометрів від лінії фронту. Тому розслабитись місцевим жителям навіть через два роки після звільнення міста не вдається.