Першочергове завдання російських військ – захоплення Донецької області. Фото: пресслужба Президента України
Як вплинув на ситуацію на фронті харківський наступ Росії, чи через це сповільнилося просування окупаційних військ у Донецькій області, у чому російська армія перевершує Сили оборони України, чи буде фінал у битві за Донбас?
Про це «Новини Донбасу» поговорили з трьома експертами — військовим аналітиком Дмитром Снєгирьовим, оглядачем групи «Інформаційний спротив» Олександром Коваленком та полковником ЗСУ, ексречником Генштабу Владиславом Селезньовим.
— Перший блок питань до Дмитра Снєгирьова. Після спроби Росії наступати на Харківському напрямку чи змінило це ситуацію на Донеччині? Чи сповільнився наступ, наприклад, на Часів Яр?
— Навпаки, йдеться про інтенсифікацію наступу. Окупанти, наступаючи на Харківському напрямку, намагалися вирішити для себе питання передислокації оперативних резервів Збройних сил України саме з Часовоярського та Куп’янського напрямків на Харківський. Після активізації боїв на Харківському напрямку почалася активна фаза російського наступу на Покровському, Часовоярському, Куп’янському, Лиманському і Вугледарському напрямках. Останній до певного часу вважався стабільним. Крім того, на Покровському є рух до траси Покровськ-Костянтинівка. До неї залишилося трохи більше восьми кілометрів, що дає змогу окупантам вийти в оперативні тили Сил оборони України — безпосередньо на Костянтинівку. Основне завдання росіян — вихід на адміністративні кордони Донецької області, через це й відбулася різка активізація наступу за всіма напрямками.
— Чи можна сказати, що анонсований начальником ГУР Кирилом Будановим літній контрнаступ Росії вже почався?
— Він і не закінчувався. Зазначимо, що наступ почався у жовтні 2023 року. І жодного дня не припинявся. Ми спостерігали інтенсивний характер бойових дій у березні і квітні. Окупанти намагалися покращити своє тактичне становище після захоплення Авдіївки та, відповідно, просування на так званому Очеретинському напрямку. Після захоплення Авдіївки росіяни посилили тиск, залучивши нові підрозділи, які, як кажуть, вводилися просто з маршу. І, на жаль, окупанти мають певні успіхи саме на цьому напрямку. Те, що зараз відбувається, — це бої поблизу Сокола та вже в районі Карлівки, що становить загрозу подальшого просування до адміністративних кордонів Дніпропетровської області.
Лінія фронту в Донецькій області.Карта: DeepState
— Днями аналітики проєкту Deep State опублікували розслідування, де дійшли висновків, що оборону Очеретиного провалено через дії керівництва 115-ї бригади. Чи згодні ви з цим?
— Не може бути, щоб прорахунки командування однієї бригади призвели до таких наслідків. Просування на Очеретинському напрямку стало можливим насамперед через відсутність фортифікаційних споруд Сил оборони України. Отже, всі ті розмови про наявність багатоешелонованої оборони Збройних Сил України виявилися не більше, ніж розповідями. Якби ми мали реальну лінію Шмигаля, лінію Сирського, навіть тактичні прорахунки керівництва однієї бригади не дозволили б окупантам досягти подібного успіху на цьому напрямку.
— Вже більше двох років триває повномасштабна війна і стільки ж триває битва за Донбас. Як ви вважаєте, чи є ця битва квінтесенцією всієї війни? Тобто коли вона закінчиться та чи закінчиться війна?
— Це, власне, виконання так званого першого етапу «спеціальної військової операції». Зауважте, що навіть риторика російського диктатора змінилася. Вже не йдеться про «денацифікацію» чи «демілітаризацію» України. Йдеться про виконання першого етапу так званої СВО, а саме: вихід на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей. Але Путін чудово розуміє, що війна триває третій рік, і, відповідно, подальші активні бойові дії викликають запитання як у російського суспільства, так і щодо навантаження на російський бюджет. Стосовно битви за Донбас: так, я ще раз підкреслюю, що саме активізація російського наступу на цьому напрямку свідчить про те, що Донецький і Луганський напрямки є пріоритетними для російських окупантів.
Війна в Україні. Фото: Генеральний штаб ЗСУ
— Тепер питання до Олександра Коваленка. Чи зможе Росія захопити Часів Яр чи Покровськ під час свого так званого літнього контрнаступу?
— Треба завжди розуміти, що є різні сценарії розвитку подій. І якщо розглядати негативні, то, звісно, у російських окупантів є можливості до кінця 2024 року захопити, наприклад, Часів Яр. Навіть попри те, що частково вони забрали з-під Часового Яру підрозділи 83-ї окремої десантно-штурмової бригади в Бєлгородську область, звідки вони вирушили на підсилення наступу на Харківщині. Окрім цього, ми бачимо, що росіяни мають змогу просуватися біля Очеретиного, а особливо на південному фланзі. І є реальна загроза їхнього виходу на лівий берег річки Вовча та Карлівського водосховища. Тобто сформувати по лівому берегу для себе якусь буферну зону з природною перепоною. Це значно покращить їхнє тактичне становище поблизу Очеретиного і дозволить обирати: або йти далі на Покровськ трасою 0511, або через Воздвиженку перерізати 0504 логістичну трасу-артерію між Покровськом та Костянтинівкою. Або взагалі обрати рух на північ і фактично відкрити Торецький напрям.
— У чому Росія переважає насамперед? Це люди, техніка, модернізована зброя?
— Вони не зважають на втрати, тому можуть покласти роту, щоб просунутись на сто метрів. Ми не можемо так ставитися до людського ресурсу. Тому 2024 рік буде роком оборони. Оборони, яка має виснажити російських окупантів втратами. Ми повинні постійно встановлювати рекорди зі знищення російської компоненти: людської або механізованої. Людський компонент вони завжди зможуть відновити. А ми – повинні максимально його економити. У той час, як механізована компонента у росіян закінчується. А ми в цьому питанні залежимо від наших міжнародних партнерів. Якщо наша дипломатія продовжуватиме працювати так само потужно, як зараз, ми не матимемо катастрофічної ситуації із забезпеченням технікою, тоді як росіяни самі до такої ситуації наближаються. Дуже важливий фактор, який надає їм змогу повільно, але таки рухатися уперед, — це домінантна компонента коригованих авіаційних бомб і авіації. Російська авіація продовжує домінувати в нашому повітряному просторі над тимчасово окупованими територіями. І проти КАБів наразі немає вирішення цієї проблеми.
— Зараз у Z-спільноті пишуть, що дуже скоро на фронті основною бойовою силою будуть FPV-дрони. Росіяни прогнозують, що осінь-зима цього року стане битвою таких дронів. Чи ви згодні?
— Цілком можливо, тому що росіяни зараз нарощують потенціал FPV-дронів. Ми бачимо, як з місяця у місяць у них зростає кількість застосування цих засобів ураження. І тут буде битва FPV-дронів у певному сенсі. Так, вона відбуватиметься як у можливостях протидії, так і у кількісній перевазі. У кого їх буде більше, ті, звісно, зможуть завдавати більше уражень. З іншого боку, хто краще протидіятиме, а це, наприклад, засоби радіоелектронної боротьби, окопні РЕБи тощо, той буде більш захищений від цієї загрози.
FPV-дрон. Фото: Генеральний штаб ЗСУ
— Як ви вважаєте, битва за Донбас — головна у цій війні? Тобто коли вона закінчиться, припиниться й війна?
— Основна мета російських окупантів не змінюється вже з 2014 року, хоча вона формувалася ще до 2014 року. Ідеологія їхньої війни — це захоплення майже всієї лівобережної України й півдня з виходом до Чорного моря. У 2022 році до цього додався ще й контроль над столицею — Києвом. І вони не потягнули цей проєкт, тому зараз обмежуються саме бойовими діями на Донбасі, насамперед у Донецькій області. Але уявімо собі негативний апокаліптичний сценарій: якщо росіяни захоплять Донецьку область, то не зупиняться і будуть рухатися далі — до Запорізької області, потім до Дніпропетровської, Харківської та інших. Тому їх треба зупиняти і не недооцінювати їхні можливості просування. Ми маємо зробити все, щоб окупанти залишили територію України, інакше вони не зупиняться ніколи.
— І питання до пана Владислава Селезньова. Останнім часом окупанти просуваються до траси Покровськ-Костянтинівка. Якщо їм вдасться просунутись ще ближче або навіть перерізати її, чим це загрожує?
— Ворог намагається взяти під контроль одну з головних трас, яка забезпечує логістичний рух. Ключовий елемент, який визначає перемогу на полі бою, — наявність ресурсів у певному місці у визначений час. Якщо постачання ресурсів ускладнене через різні причини, це означає, що ворог контролює магістралі. Відповідно, вести мову про успіх на полі бою в таких умовах не варто. Росія діє цілком раціонально, і вся діяльність у межах наступальних кампаній російських окупантів, задіяних у так званій СВО, спрямована на те, щоб до завершення літньої наступальної кампанії повністю окупувати територію Донеччини. Якщо ми говоримо про тактичний епізод спроби вийти на трасу, що з’єднує зазначені два населені пункти, то йдеться про те, що ворог намагається створити вигідний для себе плацдарм для подальшого наступу та ускладнити рух наших вантажів військового значення та переміщення засобів на різних ділянках фронту.
Українські військовослужбовці. Фото: Генеральний штаб ЗСУ
— Який напрямок на фронті є найбільш загрозливим для наших військ?
— Є чотири напрямки на сході нашої держави, які визначальні для утримання позицій, від яких залежить подальша доля України. Це Сіверський, Покровський, Курахівський і напрямок поблизу Часового Яру, або, як ми дедалі частіше його називаємо, Краматорський. Чому? Тому що у разі, якщо ворог зможе окупувати всю територію Донеччини, це не означає, що він зупиниться. Тому очевидно, що на цих напрямках важливо тримати лінію оборони і захисні споруди. Наприклад, біля Карлівського водосховища українські сили фактично перебувають на третій лінії оборонних споруд, оскільки перші дві лінії ми не змогли утримати. Зараз обсяги військово-технічної підтримки зростають, але вони ще не досягли паритету з можливостями російських окупантів. Я вважаю, що найближчі кілька тижнів, можливо, до трьох, стануть вирішальними і визначать бойові можливості українських військ щодо утримання тих територій, що зараз під контролем українських сил оборони.
— Яке значення для Сил оборони України має мобілізація?
— У межах мобілізаційної кампанії, яка відбулася у травні, кількість призваних до лав української армії військовозобов’язаних стала більшою, ніж за попередні чотири місяці. Однак ми розуміємо, що покликані в межах мобілізації громадяни України повинні пройти відповідну підготовку у навчальних центрах та на полігонах, отримати відповідну форму, зброю, обладнання й техніку для подальшого виконання бойових завдань. Цей процес триває шістдесят діб щонайменше.
— Чи згодні ви, що битва за Донбас визначить результат всієї війни?
— Війна не завершиться навіть якщо Путін спроможеться окупувати всю територію Донецької та Луганської областей. Ворог має доволі далекосяжні плани. Вже зараз до російської Конституції внесли, окрім Донеччини та Луганщини, ще два регіони України. Йдеться про Запорізьку та Херсонську області. І я впевнений, що Путін мріє відновити Союз радянських республік у форматі СРСР 2.0, тому його не зупинять навіть західні кордони нашої країни. Маю на увазі Львівщину, Волинь чи навіть Закарпаття. Він надалі просуватиме свої амбіції так далеко і масштабно, як дозволить цивілізований світ.
