Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський. Фото: Новини Донбасу
Україна вже влітку, у червні-липні, розраховує отримати перші винищувачі F-16 від західних союзників. Скільки їх буде і як зміниться хід війни, а також чи можна отримати перевагу на полі бою завдяки БПЛА і на яку відстань тепер долітають українські дрони? Про це «Новини Донбасу» поговорили з авіаційним експертом, заступником генерального директора компанії із виробництва РЕБ Анатолієм Храпчинським.
— Ми очікуємо на першу партію винищувачів, які у червні-липні вже обіцяють бути у нас. Про це повідомило агентство Reuters. Щоправда, яка країна надасть нам ці винищувачі не зазначили. Ми знаємо, що Нідерланди, Данія, Норвегія та Бельгія зобов’язалися передати в Україну F-16. На яку кількість ми можемо розраховувати?
— Я думаю, що, безумовно, точної кількості ми не дізнаємось навіть тоді, коли їх отримаємо. Тому що така інформація потребує тиші. І зрозуміло, що, наприклад, перебування літаків на аеродромах, тобто на території України, призведе до того, що Росія їх шукатиме, щоб вражати вже крилатими, балістичними ракетами. Ми бачимо, що зараз вона активно б’є по деяких ділянках, де можливе розташування аеродромів. Тому я відзначив би, що ми можемо, безумовно, довго говорити, наприклад, що, можливо, Данія надасть 8-10-12 літаків. Але я рахую кількість літаків авіаційними розрахунками, ми говоримо про ескадрилью (стандарт НАТО — 18 літаків). Можливо, ми отримаємо одну або дві ескадрильї відразу. Якщо ми говоримо про питання закриття повітряного простору території України від ракетних ударів, тобто посилення наших наземних систем протиповітряної оборони повітряними засобами, то достатньо бодай двох для того, щоб суттєво закрити повітряний простір.
— Хотілося б поговорити про цілі, по яких зможуть відпрацьовувати F-16. Ми знаємо, що вони можуть збивати безпілотники та ракети. Але є складна ситуація на кордоні з обстрілами КАБами з боку Росії. Чи зможемо за допомогою «шістнадцятих» знищувати авіацію?
— Основні завдання, що стоять перед літаками — закриття повітряного простору від масованих ракетних ударів, від нальоту «шахедів», це питання треба автоматизувати, бо наші мобільні групи також знищують російсько-іранські БПЛА. Однак є переважна кількість великих цілей, наприклад, це важка техніка, логістика ворога. І за рахунок, наприклад, цих ракет «повітря-земля» ми зможемо знищити російську важку техніку, військові формування, логістичні шляхи постачання, склади зі зброєю. І це дозволить суттєво бити по логістиці ворога. Але йдучи трохи далі, розуміючи, що ми боремося з ворогом, який має велику кількість озброєння. Треба говорити про важливіші стратегічні цілі, які знаходяться вже на території Російської Федерації. І тут ключове питання, чи дозволять нам західні партнери використати для ударів по території РФ F-16. Але є позитивний момент, Великобританія та Франція дозволяють використовувати західну техніку по території Росії. Сполучені Штати зараз почали збирати підписи з цього приводу. Столтенберг також зазначив, що Україна зможе використовувати літаки F-16 по стратегічно важливих об’єктах Російської Федерації, які можуть бути залучені до війни в Україні. Тому насправді, якщо ми говоримо про порятунок нас від КАБів у прикордонній зоні, то тут F-16 може добре спрацювати. Європа передає літаки, які стояли на озброєнні, які виконували місії, і у них досить гарна комплектація навіть при мінімальному пакеті. Це дозволить нам знищувати російські літаки на відстані 185 кілометрів, причому фіксуючи повітряні цілі на відстані 300 км. І тому ми можемо сказати, що при задіянні таких літаків, росіяни будуть змушені відмовитися від застосування КАБів, тому що вони постійно будуть зазнавати ударів з боку нашої авіації.
Авіаційний експерт та заступник гендиректора компанії з виробництва РЕБ Анатолій Храпчинський. Фото: Новини Донбасу
— Ви неодноразово говорили про те, що російську систему РЕБ переоцінено і не така вже вона всесильна, як росіяни про це говорять. Наразі з’явилася інформація про те, що вони почали виробляти дрони таким чином, щоб оминати українські системи РЕБ. Наскільки їхні безпілотники можуть оминати наші системи?
— Систему радіоелектронної розвідки ми можемо побачити з того, що у будь-якому випадку дрони використовують канали комунікації, тобто йде передача інформації від пілота до дрона і навпаки. І тому все це відображається на засобах радіоелектронної розвідки. Питання, щоб їх придушити і як це зробити. Ми говоримо про те, щоб почати розвивати власні технології, які дозволять нам якісніше працювати у цьому напрямку. І знову ж таки, треба не забувати, що наші дрони теж розвиваються дуже активно. І якщо ми говоримо про систему управління, наприклад, FPV-дрону, який був торік і зараз, то це зовсім різні системи. Тому що раніше використовували просто дрон-камеру із восьми елементів, то зараз у нас телевізійна камера, де є додаткова плата, на яку ми можемо записати деякі алгоритми по захопленню зображення. Звісно, зростає вартість. І тут ми виходимо на іншу складову. Нині важливим елементом є математика, не економіка війни, а саме математика. Тому що зараз, наприклад, є попит на велику кількість розвідувальних дронів. Давайте їх знищувати, «Орлан», наприклад, коштує 120 тисяч доларів. Ось потрібно знайти засіб ураження дешевше. Однак, не рахується, що цей «Орлан» може, наприклад, навести ракети С-300. Ми говоримо про те, коли зробили звичайний FPV-дрон, а потім пішли його розвивати, знайшовши рішення, які будуть набагато більш ефективними. І тут ціна питання не відіграє такої важливої ролі.
— Україна зараз багато робить уперше. Нещодавно командир екіпажу БПЛА «Кара небесна» Андрій Отченаш повідомив, що росіяни виробляють в десять разів більше дронів, ніж ми. Як ми можемо наздогнати цю кількість і чи потрібно їх наздоганяти?
— Давайте порівняємо можливості наших ударів по стратегічних об’єктах — НПЗ на території Російської Федерації. І ми бачимо велику кількість «шахедів», які летять на територію України та 95% знищуються. Повертаючись до того, що я казав, треба робити ефективну зброю. Ми виробляємо ефективну зброю, яка, долаючи півтори тисячі кілометрів, чітко влучає у потрібну ціль. Не будемо розповідати, за рахунок яких технологій, за рахунок чого так відбувається і чому такий зв’язок надійний: чи то штучний інтелект, і обхід засобів радіоелектронної боротьби, протиповітряна оборона. Насправді тут є комплекс задач, і це виконується за рахунок наших системних плат. Тому знову ж таки, повертаючись до кількості. Радянський Союз та Росія завжди виробляли багато, але при цьому воно було малоефективним.
— Щодо дальності атак наших дронів. Ми майже щодня зараз читаємо новини, що український дрон долетів до російської глибинки у Брянську, Курській області. Наскільки далеко ми можемо літати?
— Підтверджено півтори тисячі кілометрів. Але ж не треба забувати, де зона обльоту або за рахунок географії землі, там вища якихось кілометрів. Тому тут є низка складових, які збільшують відстань. Насправді ми можемо дійсно говорити, що у нас є дрони, які можуть літати на три тисячі кілометрів і нести досить непогане корисне навантаження. І тут би я сказав, що Україна змогла створити кілька типів дронів, які дозволяють виконувати різні задачі в різних цілях. Ми бачимо це неозброєним оком.
— Дивує те, що вони не спроможні їх знищити. Однак дрони долітають, можливо, не всі.
— Після посадки «Цессни» на Червоній площі (28 травня 1987 року німецький спортсмен-пілот здійснив переліт з Гамбурга через Гельсінкі до Москви і приземлився на Червоній площі, обійшовши всю систему протиповітряної оборони СРСР — прим. ред.) мало що змінилося, бо Росія — це нащадок Радянського Союзу. Їхні імперські амбіції завжди складалися з того, щоби бути великими, багато всього, але всередині порожньо.
— Це перевага в кількості, але не якості?
— Перевага у кількості. Зрозуміло, що вони намагаються щось створювати, долучаючи певних фахівців. Якось створили балістичну ракету «Кинжал», дійшли логіки, що потрібно запустити її з МіГ-31К, який може стати першим ступенем цієї ракети за рахунок розгону на швидкості. І це призведе до якоїсь імітації надзвукових ракет. Але бачимо, що потім ці інженери, які розробляли цю ракету, зараз знаходяться у в’язниці за держзраду. І по «Циркону» також сидять, але це вже традиція у Росії.
— Ми не маємо систем Patriot для того, щоб повністю закрити небо України. Скільки систем зараз потребує Україна, щоб ми могли просуватися далі?
— Актуальна необхідність — поставити два Patriot у Харківській області для того, щоб прикрити Харків. Загалом було б непогано отримати сім систем, які б істотно посилили наш повітряний простір і допомогли б, наприклад, запобігти ударів КАБами. Для того, щоб знищити російські літаки, які намагаються їх скидати. Ну і знову ж таки загроза балістики, бо Росія останнім часом активніше їх пускає. А здебільшого навіть поменшала кількість вильотів стратегічної авіації, додалася тактична авіація за рахунок отримання модернізованих ракет Х-59/Х-69, які Росія використовує з літаків тактичної авіації. І, звісно, у рази збільшилася кількість ударів балістичними ракетами. Вони намагаються одержати корейські, іранські ракети. Тому нам оперативно потрібно щонайменше 25 систем Patriot.
Журналістка «Новин Донбасу» Катерина Терещенко дізнавалася в авіаексперта Анатолія Храпчинського, по яким цілям зможуть відпрацьовувати F-16. Фото: Новини Донбасу
— Але чому Європа зволікає з постачанням? Чи такий дефіцит у цих країнах подібних систем?
— Якщо ми говоримо про сім штук, то це не складно насправді, тому що вони є і в Британії, і в Сполучених Штатах, і на збереженні є ще в багатьох країнах. Слід зазначити, що добрим прикладом рішення, на мою думку, є позиція Нідерландів, коли вони сказали, що ми можемо купити в будь-якій країні та передати їх Україні. Тут закрадається бюрократична складова, бо кожен лідер країни розуміє, що якщо зараз прийде нова влада, потім скажуть, що ти продав. Ми є українцями, більш чутливими до цього тут. Тому я постійно говорю, що ми могли б зробити такий цікавий дипломатичний маневр. Це створення єдиної системи протиповітряної оборони Європи. Тоді ми говоримо про те, що всі вздовж кордону розставляємо систему ППО, яка надає безпеку, захищаючись разом. Тому що зараз Росія борється з нами, потім вона воюватииме з вами.
— Насамкінець хотілося б поставити питання про виробничі потужності російської авіації. Що ще залишилося від Радянського Союзу, бо РФ втрачає неймовірну кількість своєї авіації. За два роки повномасштабного вторгнення вже понад триста п’ятдесят літаків знищили Збройні сили України. Наскільки це гостре для Росії питання, що із цим роблять? Чи модернізують свої старі радянські зразки літаків? Зважаючи на те, що ми спостерігаємо скиди ПКС РФ на власній території, у Бєлгороді (53 бомби за останні три місяці російська авіація впустила на своїй території). У чому полягає проблема?
— Коли Харків отримає два Patriot, кількість бомб, які падатимуть, на голову Бєлгорода збільшиться, тому що Су-34 досить важкий, а завантажений авіабомбами — взагалі неповороткий. Тому, коли він бачить, що на нього навелося ППО, він скидає бомби та відлітає. По-перше, за час повномасштабного вторгнення Росія втратила ту кількість літаків Су-34, які вона збудувала з 2018 року. Те, що РФ будувала 5 років, втратила за два роки. Також Росія втратила робочу конструкторську документацію, втратила комплектувальні карти та ще купу документації, яка дозволяла їм робити це. І тому ми потім бачимо, як літаки влітають у житлові будинки в Єйську. Насправді Росія будує тактичну авіацію, але в жодному разі це не є проривом. Це не літаки четвертого два плюс покоління, Су-57 не літак п’ятого покоління, тому що він укомплектований двигуном, який розроблявся у 1980-х роках. Він не може бути непомітним для засобів радіолокаційного виявлення, як американські F-22 чи F-35. Тому насправді єдина проблематика Росії — це їхня кількість. Вони можуть будувати багато і закидувати нас цим залізом, особовим складом. І це їхня основна стратегія, яка незмінна ще, ймовірно, з часів монголо-татарського іга.
